ЕПІГРАФ
Перспективи розвитку
суспільства, доля людства залежить від життєвої
компетентності особистості, життя і діяльність якої
проходять в цьому світі.
Відомо, що сучасна система освіти відзначається своєю
орієнтованістю на всебічні знання. Це було і досі залишається предметом
гордості багатьох із нас. При цьому не береться до уваги такий інтеграційний показник,
як якість життя, що забезпечують собі і суспільству люди, підготовлені в тій чи
іншій системі освіти.
Компетентністно-орієнтована
освіта не зводиться до знаннєво
орієнтованого компонента, а передбачає цілісний досвід розв’язання життєвих
проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей. Знання при цьому
виконують орієнтаційну роль.
Ідея компетентністно-орієнтованої
освіти – це одна з відповідей на соціальне замовлення. Розробці
дидактичних основ реалізації цього
підходу передувало визначення поняття компетентності, її загальної структури як
педагогічного явища. Характеристика компетентності видається складною і
неоднозначною з таких причин:
1. поруч вживаються поняття «компетенція» та «компетентність»,
причому як характеристики одного й того ж педагогічного явища, а як ви бачите,
за визначенням А.Дахіна, А.Хуторського це відмінні речі
2. різні дослідники по-різному трактують, тобто визначають це явище
(Бондар, Дахін, Маркова, Овчарук, Пометун, Хуторський та ін.)
3. за умови об’єктивно складної структури компетентності
запропоновано підходи до виокремлення певних груп компетентностей.
В таких умовах
доцільно користуватися офіційними
освітянськими документами:
Наказ МОНУ
«Про запровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у
системі загальної середньої освіти
«компетентність визначається як загальна здатність, яка базується на
знаннях, вміннях, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню».
В державному стандарті
базової і повної загальної середньої освіти компетентність:
«… базується на знаннях, досвіді, цінностях,
здібностях»
«… не зводиться тільки до знань і навичок, а
належить до сфери складних умінь і якостей особистості»
«…вміння – це компетенція в дії», логічно дійти
висновку, що компетентність – складне утворення
і має складну структуру.
Виокремлюючи різні види компетентностей, А.
Хуторський, наприклад, пропонує трирівневу ієрархію:
- Ключові
- Загально предметні
- Предметні
Різновид ключових компетентностей за Хуторським:
-
Ціннісно
– смислова
-
Загальнокультурна
-
Навчально
– пізнавальна
-
Інформаційна
-
Комунікативна
-
Соціально
– трудова
-
Особистісного
самовдосконалення За визначенням ради Європи:
-
політичні
та соціальні компетентності
-
пов’язані з життям у полі культурному суспільстві
-
володіння
усним та письмовим спілкуванням
-
з
розвитком інформаційного суспільства
-
готовність
і здатність учитися протягом життя
(Міжнародне дослідження «Визначення та відбір
компетентностей) 1997-2003рр.
А.Хуторський пропонує свою структуру для опису
певних компетентностей
-
Назва
-
Тип у
загальній ієрархії
-
Коло
об’єктів, відносно яких вводиться компетентність
-
Соціально
– практична значущість
-
Смислові
орієнтації учня та особистісна значущість
-
Знання
про коло реальних об’єктів
-
Уміння
та навички
-
Способи
діяльності
-
Досвід
-
Індикатори
– приклади, зразки навчальних та контролюючих завдань з визначення ступеня
(рівня) компетентності учня.
Європейські експерти
пропонують таку внутрішню структуру компетентності:
-
Знання
-
Пізнавальні
навички
-
Практичні
навички
-
Відношення
-
Емоції
-
Цінності
та етика
-
Мотивація.
Множинність підходів до визначення структури
компетентності та різнома-
ніття виокремлиних структурних компонентів не є випадковими. Розглядаючи
запропоновані структури компетентності, слід зазначити, що всі вони
передбачають наявність в цій структурі знань, використання яких пов’язують з компетентністю.
Отже, знання як компонент компетентності
мають відповідати певним вимогам і бути:
-
науковими
(відповідати реальності, провідним
тенденціям розвитку науки)
-
глибокими
(поверхневі знання не здатні забезпечити відповідного рівня компетентності)
-
міцними
(втрачені знання не дозволять людині проявити свою компетентність)
-
систематичними
(знання, приведені в систему, є готовими до використання)
-
різнобічними
(володіння певним обсягом загальнокультурних, життєвих знань).
Компетентністно-орієнтована система пов’язана з
розумінням динамічності знань, з посиленням самосстійності та активності
людини, із залученням особистісної сфери в освітній процес. І це дає вихід на
наступні елементи компетентності.
Другим обов’язковим
компонентом є діяльність, пов’язана, зокрема, з використанням знань в конкретних ситуаціях
– як стандартних, так і не стандартних, в яких відпрацьовуються уміння і
навички, а вони в свою чергу акумулюються в досвід – життєвий або творчої діяльності.
Третій елемент компетентності – це комплекс особистісних якостей
людини. Отже, компетентності
забезпечується комплексним поєднанням усіх структурних компонентів – знань,
діяльності, особистісних якостей, за умови не сформованості або недостатнього рівня сформованості хоча б 1
компонента функціонування компетентності
унеможливлюється.
Схематично компетентності можна передати схемою,
яку ви бачите на слайді.
Вони не тільки комплексно
представляють компетентності, але й
мають тісний зв'язок та вплив один на одного. Розглянемо, яким чином
Знання --- діяльність
Знання відображаються та
проявляються в діяльності. Саме за результатами діяльності можна з’ясувати,
які знання має людина. Вплив діяльності на знання неможливо перебільшити. Тільки в процесі діяльності знання можуть бути
отримані, осмислені, упорядковані. Тільки діяльність може бути індикатором
набутих знань та стимулом до оволодіння новими.
Діяльність --- особистісні якості.
Тісний
зв'язок між цими компонентами є очевидним. Цінності, потреби, мотиви людини є
рушійною силою для конкретних актів її діяльності. Особистісні якості часом
стимулюють, часом обмежують діяльність, але в кінцевому результаті зумовлюють
здійснення певних вчинків. З іншого боку за
результатами діяльності можна зробити висновок про певні особистісні
якості людини, бо останні проявляються в діяльності.
Знання --- особистісні якості.
Об’єктивним
є взаємозв’язок та взаємовплив між цими
компонентами структури компетентності. Знання можуть стимулювати розвиток
особистісних якостей, збагачувати чи, навпаки, девальвувати цінності. Але слід
визнати і зворотній зв’язок – від цінностей та потреб людини залежить
спрямованість її знань та успішність оволодіння ними. Інакше кажучи, які в
людини цінності, такі й знання вона набуває. Повна версія документу Презентація до семінару | 
